Люко Дашвар Село не люди
Цю книгу, я «ковтнула» на одному диханні. Не буду вести демагогію, а просто коротко напишу про що книга.
Авторка яскраво зобразила далеке, Богом забуте село, яке знаходиться на Україні в теперішні часи. Як люди живуть в далеких селах, і як «язикаті хвеськи», які можуть рознести плітки по всьому селі і занедбати долю молодої дівчинки-підлітка нацькувавши все село проти Катерини та її родини.
Авторка показую перше юне кохання Катрусі до дядька Романа, про трагедію Романової сім’ї починаючи з дурного вчинка сина Сашка, який поплатився за це своїм життя, не маючи своєї голови на плечах, і про мужній вчинок Романа, який сторожував копу Голови села, а той Голова «смерд» аби здобути зайві кошти пішов на страшні діла, навіть вбивство.
Люко Дашвар показала на прикладі маленького, далекого села сучасне життя заможних багатіїв так званих олігархів, перед якими немає нічого святого, навіть життя людей.
І хочеться завершити свою думку з уривка цього роману… «… Село- не люди. Розглядати село як скупчення людей – величезна помилка. Село – це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації…»
Текст писала, Катерина Безрукава
редактор КЗК "Жовтоводська ЦБС"
Коментарi