"Їх подвиг в пам'яті вічній,

прославлені їх імена"

«Хто ж відповість за юні долі,

У крові, викупаний стяг?

Коли і як приспати болі,

В людських зневірених серцях?

А може, скажуть кладовища

Устами жалібних троянд,

Чом дев’ять літ там юність нищив

Для нас чужий Афганістан»

/О.Зайченко/

Шановні читачі!

2014 рік проголошений Роком учасників бойових дій на території інших держав.

15 лютого ми відзначаємо 25-річницю виведення радянських військ з Афганістану.

Важко залишитися байдужим, коли чуєш це слово – Афганістан. Дуже багато зв’язків – непростих, неоднозначних – поєднали нас із цією далекою та близькою країною, до якої, починаючи з 1979 року було введено контингент радянських військ, який приступив до виконання інтернаціонального обов’язку на її території. Що крилося за цією сухуватою фразою, ми дізнаємося лише десять років потому.

Згадаймо дати, які гіркою сльозою запеклися в душах цілого покоління, глибокою раною – в серцях матерів:

1 липня 1979 року – прибуття до Афганістану радянського парашутно-десантного батальйону;

25 грудня 1979 року – введення на територію Афганістану обмеженого контингенту радянських військ;

15 лютого 1989 року – виведення радянських військ з Афганістану.

За цими датами стоять люди. Через цю війну пройшло понад 641 тисячу військовослужбовців, з яких 150 тисяч українців; 14453 життя обірвалося на афганській землі; 292 особи пропали безвісті; 15000 молодих сильних людей повернулися з війни інвалідами.

Не обминули ці події й наш дніпропетровський регіон, жовтоводський край. Із Дніпропетровської області до Афганістану було направлено 12 тисяч військових, з яких 231 солдат загинув смертю хоробрих. 185 юнаків-жовтоводців проходили службу в Афганістані.

25 років минуло з того часу, коли останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день і є закінченням десятирічної афганської війни для радянських людей. Закрилася остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали йти похоронки з Кандагара, Джелалабада і Кабула.

Але й сьогодні наші серця стискаються від болю, коли ми думаємо про наших юнаків, які, виконуючи наказ Батьківщини, пройшли тернистими, болючими стежками чужої країни. В нашій пам’яті будуть довго жити події цієї кривавої війни, тому що її історія написана кровью солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з жерстяними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.

Цей анотований покажчик познайомить вас з великою кількістю матеріалів, присвячених Афганістану та воїнам-інтернарціоналістам, які проявили мужність і героїзм про виконанні поставлених Батьківщиною завдань. Покажчик розрахований на широке коло читачів і буде корисний всім, хто цікавиться історією цієї ніким не оголошеної трагічної війни.

Список літератури:

Книги:

1. Алексиевич С.А. Цинковые мальчики: Документальная проза. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 172с.

Мабуть у кожного з нас є свій запас захисту від болю – фізичного й психологічного. Біль автора цієї книги Світлани Алексієвич був вичерпаний до кінця книгою «У війни – не жіноче обличчя». Але ось вона вперше на справжній війні. Письменниця у своїй документальній повісті проходить шлях від людини до людини, від документ а до образу. Предмет її дослідження – історія почуттів, а не історія війни. Про що люди думали? Чому раділи? Чого боялися? Прочитавши цю книгу ви разом з її автором знайдете відповіді на ці та інші питання.

2. Афганистан болит в моей душе…: Воспоминания, дневники советских воинов, выполнявших интернациональный долг в Афганистане /Лит. запись П.Ткаченко. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 254с.

Про солдатів неоголошеної афганської війни ви читали статті, нариси та документальні твори. І, мабуть, відмітили, що в суспільстві на проблему «афганців» існує два протилежних погляда: одні вважають їх загубленим поколінням, а другі – кращою частиною суспільства. Видавництво «Молода гвардія» вирішила надати слово самим «афганцям», з якими ви зможете познайомитися на сторінках цього видання.

3. Боровик А.Г. Афганистан. Ещё раз про войну. – М.: Международные отношения, 1990. – 256с.

Ми пропонуємо вашій увазі книгу, яка не залишить нікого байдужим. ЇЇ автор відомий журналіст Артем Боровик, який неодноразово знаходився в журналістських відрядженнях у Афганістані. До неї увійшли дві документальних повісті. Перша з них побачила світ у 1987 році, вона викликала гарячий відгук у читачів, була нагороджена премією та друкувалася за кордоном. Друга ж повість розповідає про завершувальний етап виведення радянських військ з Афганістану, а також про нелегкі долі воїнів-«афганців».

4. Бочаров Г.Н. Подвиг Николая Чепика. – М.: Молодая гвардия, 1986. – 205с.

Двадцять років – великий відрізок часу у звичайному людському житті. Але життя довжиною у двадцять років – трагічно мале. Що залишиться від такого життя? Що залишиться після людини, яка прожила на землі лише двадцять років? А залишиться подвиг і світла пам’ять. Про двадцятирічного білоруського комсомольця, воїна-афганця Миколу Чепика, який був удостоєний звання Героя Радянського Союзу (посмертно) за подвиг, здійснений при виконанні інтернаціонального обов’язку у Афганістані, ви дізнаєтеся з книги Геннадія Бочарова «Подвиг Николая Чепика».

5. Генерал Пётр Шкидченко. Воспоминания современников и Документы. – К.: Пресс-КИТ, 2012. – 480с.

Дана книга вийшла в серії «Афганська арена» Українського Союзу ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) - це великий внесок в справу збереження пам’яті про легендарну Людину, вірного сина своєї Батьківщини, який ще за життя мав повне право, звертаючись до молоді казати: «Роби як я!» Він захищав нашу Батьківщину від фашистів, його бойовий шлях пройшов і через пекло афганської війни. Видатний полководець і прекрасна людина Петро Шкидченко загинув 19 січня 1982 року у Афганістані при виконанні бойового завдання, але він залишиться назавжди в людській пам’яті.

6. Дынин И. М. После Афганистана: «Афганцы» в письмах, документах, свидетельствах очевидцев. – М.: Профиздат, 1990. – 144с.

«Після Афганістану». Ці слова набули особливого змісту для багатьох молодих людей. В їх незвичайних долях перетнулось і героїчне, і трагічне. Різними повернулись додому воїни-інтернаціоналісти. Одні здоровими, другі – інвалідами. В основу своєї розповіді свідок подій, що проходили на афганській землі, воєнний публіцист Іван Динін поклав документальні факти , листи, свідоцтва «афганців», з них ви дізнаєтесь гірку і болючу правду про криваву афганську війну.

7. Звезда над городом Кабулом /Составитель А.П.Житнухин, С.А. Лукошин. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 267с.

Генерал-полковнику Борису Громову автори цієї збірки задали питання: «Якими повинні бути книги про Афганістан. Його відповідь була лаконічна: «Чесними». Це побажання й визначило характер цієї книги, до якої увійшли документи, свідчення учасників подій, вірші та оповідання. Головний принцип їх відбору – чесність та щирість – допоможе вам, шановні читачі, визначити своє відношення до феномену Афганістану, який залишив глибокий слід в долях мільйонів людей.

8. Звёзды славы боевой: На земле Афганистана /Составитель Дынин И.М.. – М.: Воениздат, 1988. – 224с.

З нарисів, що складають цю збірку, ви дізнаєтеся про воїнів-афганців, які отримали почесне звання – Герой Радянського Союзу за проявлені мужність та звитягу при виконанні інтернаціонального обов’язку.

9. Клубань А.М. Исход: Документальная повесть. – К.: Молодь, 1990. – 72с.

Не одним сивим пасмом закосичена ця дата – 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 році закінчилась десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Цей день навіки залишиться в житті колишніх військових як день пам’яті про чужу і жорстоку війну. Автор цієї документальної повісті, воєнний журналіст Олександр Клубань розповідає про лютневі події в Термезі, свідком яких він був. Прочитавши цю повість ви познайомитися з її мужніми та хоробрими героями - солдатами та офіцерами, що повернулися у ті дні на Батьківщину.

10. Ляховский А.А., Забродин В.М. Тайны афганской войны. – М.: Планета, 1991. – 373с.

«Тайны афганской войны» - таку назву дали своїй книзі полковник Олександр Ляховський та підполковник В’ячеслав Забродін. І це не журналістський прийом захопити увагу читачів. У книзі зібрані до недавнього часу секретні документи й матеріали, які пов’язані з введенням радянських військ у Афганістан та перебігом бойових дій протягом усієї війни, а також наданий їх детальний аналіз. Завдяки цій унікальній книзі ви зможете самі вивчити «білі плями» афганської війни, інформація про яку раніше знаходилася за сіма печатями.

11.Стрельцова Н.И. Возвращение из Афганистана. – М.: Мол. Гвардия, 1990. – 222с.

Першою на війні загинула правда. За нею – життя. Щоб не втрачати життя, треба знати правду. Саме в цьому вам допоможе книга Нінель Стрельцової , вона суворий та гіркий документ про афганські події, учасниками й свідками яких є її герої, опалені вогнем трагедії, що випала на долю покоління 80-тих.

Статті:

1. Букреєва А.Біль війни: із того берега Амудар’ї //Вісті Придніпров’я. – 2013. – 19 лютого. – С.4.

Як Дніпропетровщина вшановувала пам’ять загиблих учасників бойових дій на території інших держав, ви дізнаєтесь, ознайомившись зі статтею Анфіси Букреєвої. Присутній на урочистостях губернатор Дмитро Колєсніков зазначив: «Біль афганської війни з того берега Амудар’ї пройшов мостом Дружби разом з воїнами та оселився в серцях тих, хто втратив синів, чоловіків та батьків».

2. Ищенко Н. След в памяти на всю жизнь //Трудовая слава. – 2010. – 20 февраля. – С.1.

Про Жовтоводську міську організацію «Афган» ви довідаєтесь з інтерв’ю її ініціативного керівника Сергія Іщенка. Сергій Миколайович розповів про історію створення організації та ознайомив з основним напрямком діяльності «Афгану», а також поділився з читачами газети «Трудова слава» планами на майбутнє.

3. Малоок.О. Вони цю повагу тернистим життям заслужили // Жовтоводські вісті. – 2013. – 15 лютого. – С.1.

Зі статті секретаря Жовтоводської міської ради Олени Малоок ви дізнаєтесь про сучасне життя жовтоводських «афганців», які, повернулись додому з Афганістану, склавши іспит на зрілість, патріотизм, чесність і відвагу, незважаючи на те, що долі багатьох перекреслила війна, не дала здійснитися їх найзаповітнішим мріям.

4. Новошевська Л. Ми довго будем пам’ятати і вам забути не дамо! //Жовтоводські вісті. – 2011. – 19 лютого. – С.1.

Автор цієї статті кореспондент газети «Жовтоводські вісті» Людмила Новошевська розповідає про вшанування учасників бойових дій на території інших держав у нашому місті. У мітингу прийняли участь міський голова Анатолій Кузьменко, депутат облради Лідія Кучер, депутати міської ради, керівники установ та підприємств міста, воїни-інтернаціоналісти, студентська та учнівська молодь.

5. Ревенко Л. Біль душі //Жовтоводські вісті. – 2009. – 13 лютого. – С.2.

Заступник директора з виховної роботи СЗШ Лариса Ревенко у свої й статті висвітлила тісну працю колективу їхнього навчального закладу з міською організацією воїнів-інтернаціоналістів «Афган», завдяки якій учні зможуть зрозуміти поки ще не зовсім прозорі сторінки історії, вивчити героїчне минуле не за науковими працями істориків, а зі слів учасників подій.

6. Сіра Н. Виконуючи інтернаціональний обов’язок //Жовтоводські вісті. – 2012. – 24 лютого. – С.2.

Про урочистості, які відбулися15 лютого у Палаці Культури ДП «Схід ГЗК»у місті Жовті Води з нагоди вшанування учасниківбойових дійви дізнаєтесь, прочитавши цю цікаву та змістовну статтю.

7. Соломко М. Згадали загиблих у «гарячих точках» //Вісті Придніпров’я. – 2013. – 19 лютого. – С.4.

За ініціативи віце-прем’єр-міністра, голови обласної організації Партії Регіонів Олександра Вілкула у рамках проекту «Вдячність поколінь» у Дніпропетровську та інших містах та районах нашої області відбулися мітинги пам’яті й уроку мужності, приурочені виведенню радянських військ з Афганістану. Про всі заходи, що відбулись ви довідаєтесь з цієї статті.